• ПРОГРАМА "СОФІЯ КИЇВСЬКА"

    Одним з ключових напрямків діяльності Фонду є робота, пов’язана з постаттю Ярослава Мудрого, великого князя Київської Русі, мислителя, воїна і державотворця. Довгий час цей великий патріот своєї землі, просвітитель, політик і дипломат був несправедливо забутий. Програма спрямована на увічнення пам’яті про Ярослава Мудрого, підтримку наукових досліджень, пов’язаних з його ім’ям, пропаганду надбань великого князя, що дійшли до нашого часу. Чільне місце займає співпраця з заповідником «Софія Київська», а також з посольствами тих держав, з якими за часів Ярослава Мудрого підтримувались дипломатичні та династійні зв’язки.

    За час роботи програми проведено наступні заходи:

    З ініціативи Фонду в селі Мазепинці на Білоцерківщині відкрито пам’ятник гетьманові Івану Мазепі.

    Фонд брав участь в організації міжнародної науково-практичної конференції «Семантика образу в культурі середньовічної Європи; Схід – Захід». По закінченню конференції видрукувано збірники тезових викладів доповідей і повідомлень. Проводилась виставка будівельних матеріалів Софії Київської (в дні роботи науково-практичної конференції «Освіта і культура ХI ст. Діяльність Ярослава Мудрого і сучасність»). Спільно з Національним заповідником «Софія Київська» було проведено урочисту церемонію з нагоди вшанування традицій зв’язків Ярослава Мудрого з державами Європи: Великобританії, Греції, Данії, Німеччини, Норвегії, Польщі, Угорщини, Франції, Швеції. На заході послам зазначених країн були вручені цінні сувеніри (срібляник банку «Ажіо» – новостворена копія срібляника Ярослава Мудрого відповідно до технологій давнього карбування), інформаційні листи «З глибин сивої давнини» про відносини між Україною-Руссю та відповідними державами і книга академіка П.Толочко «Володимир Святий. Ярослав Мудрий».

    В Києві відкрито пам’ятник Ярославу Мудрому, фінансування якого частково взяв на себе Фонд.

    Видано тематичний календар, пов’язаний з діяльністю Ярослава Мудрого, проведено тематичні конференції про діяльність Ярослава Мудрого, а також щорічно проводиться серед студентів конкурс на краще історичне дослідження про добу Ярослава Мудрого.

    Собор Софія Київська

    Собор святої Софії, Софія Київська або Софійський Собор — християнський собор в центрі Києва, пам’ятка української архітектури і монументального живопису 11 — 18 століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії. Знаходиться на території Софійського монастиря i є складовою Національнoгo заповідникa «Софія Київська». Окрім цього собору до Національного заповідника належать такі памятки історії, як “Золоті ворота”, “Андріївська церква”, “Кирилівська церква” і “Судацька фортеця”.

    Собор, як головний храм держави, відігравав роль не тільки духовного, а й політичного та культурного центру. Під склепінням Cв. Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод. При соборі велося літописання і були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.

    Історія Собору

    У “Повісті врем’яних літ” заснування Софійського собору значиться під 1037 роком. Натомість в Новгородському літописі ця подія позначена 1017 роком. В будь-якому разі, засновником собору історичні джерела визначають київського князя Ярослава Володимировича (Мудрого). В останні роки набула певної популярності гіпотеза щодо заснування Софії Київської князем Володимиром, але на думку більшості європейських вчених ця гіпотеза є безпідставною.

    Храм присвячено Софії — Премудрості Божій. Це одна з найскладніших абстрактних категорій християнського богослів’я, що має багато тлумачень. За апостолом Павлом, Софії символічно відповідає іпостась Христа — втіленого Слова Божого. Тільки пізніше, коли розповсюдилося ототожнення Софії з Божою Матір’ю, храмове свято київського собору перенесли на 8 (21) вересня — день Різдва Богородиці. Художній образ Софійського собору мав втілити багатогранний зміст, вкладений у цей символ. Тим пояснюються його грандіозні розміри та надзвичайно ускладнена структура. Загально кажучи, інтер’єр Софії відтворює середньовічну модель Всесвіту, а зовнішній вигляд — образ Граду Божого — Небесного Єрусалима.

    За свою багатовікову історію собор пережив навали ворогів, пограбування, часткові руйнування, ремонти і перебудови.

    Київський Софійський собор був однією з найбільших будівель свого часу. Загальна ширина храму — 54,6 м, довжина — 41,7 м, висота до зеніту центральної бані — 28,6 м. Собор має п’ять нав, завершених на сході апсидами, увінчаний 13-ма верхами, що утворюють пірамідальний силует, і оточений з трьох боків двома рядами відкритих галерей, з яких внутрішній має два яруси. Довгий час вважалося, що галереї прибудовані до собору пізніше, але дослідженнями останнього часу доведено, що вони пов’язані з ним єдиним задумом і виникли водночас. Тільки хрестильня, вбудована у західну галерею, належить до середини XII ст.

    Увінчувала собор ступінчаста композиція з тринадцяти бань, покритих свинцевими листами. Стіни викладалися з великих природних каменів — граніту й рожевого кварциту, що чергувалися з рядами плитоподібної цегли — плінфи. Мурування виконували на рожевому вапняно-цем’янковому розчині. Первісно собор не був зовні потинькований і побілений.

    У 1051 р. на Київський престол в Соборі висвячений митрополит Іларіон.

    У 1054 р. в Соборі похований Київський князь Ярослав Мудрий.

    У 1055—1062 рр. Собор розбудовував Великий князь Київський Ізяслав Ярославич.

    У 1093 р. в Соборі похований князь Всеволод І.

    У 1113 р. в Соборі відбулася коронація Великого князя Київського Володимира ІІ Мономаха

    У 1125 р. в Соборі відбувся похорон Володимира ІІ Мономаха

    У 1154 в Соборі відбувся похорон князя Вячеслава.

    У 1169 Київ захопив та зруйнував володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський, син Юрія Долгорукого та половецької князівни, який пограбував Софію, вкравши всі цінні золоті речі та релігійні реліквії, в тому числі безцінну ікону Пресвятої Богородиці

    В 1240 році Київ захопив хан Батий та зруйнував і пограбував більшість культурних пам’яток. Софіївський собор встояв, але був поруйнований та пограбований.

    У 1375 р. собор ремонтував митрополит Кіпріян.

    У 1416 році Київ розграбував і спалив хан Едігей, у 1482 році — Менглі-Гірей.

    У 1497—1577 рр Собор лишається без догляду.

    У 1577 р. Богуш-Гулькевич Глібовський на свій кошт ремонтував собор.

    Нове відродження Софії Київської пов’язане з київським митрополитом Петром Могилою У 1633—1647 рр. митрополит проводить кап. ремонт собору та оздоблює його. Навколо нього споруджено дерев’яні монастирські будівлі, а всю територію обнесено високою дерев’яною огорожею. До робіт у соборі Петро Могила залучив італійського архітектора Октавіано Манчіні. Основним будівельним матеріалом була цегла і вапняно-піщаний розчин. Причому цегла часто застосовувалась не тільки для мурування стін і склепінь, але й для фундаментів. Стандартних розмірів цегли не було, тому іноді навіть в одному будинку можна зустріти цеглу різної величини. Внаслідок нерівномірності випалювання цеглини мали різні відтінки — від темно- червоного до світло-жовтого. Як правило, всі внутрішні приміщення будинків мали склепінчасті перекриття. У житлових приміщеннях стояли печі, облицьовані візерунчастими полив’яними плитками, що надавало інтер’єрам особливого колориту.

    У 1638 р. в Соборі засновано чоловічий монастир.

    У 1654 році кияни затверджували у Софійському соборі рішення Переяславської ради про військовий союз з Московією.

    У 1690—1707 рр. митрополит Варлаам Ясинський проводить кап. ремонт собору при особливому зацікавленні та матеріальній допомозі гетьмана І. Мазепи. В галереях надбудовано поверхи, вибудовано 4 нові куполи, перебудовано на бароковий стиль верхи старих веж. Збудовано нову муровану дзвінницю, звану мешканцями Києва «Тріумфальна дзвінниця». Головний купол гетьман І. Мазепа наказав позолотити своїм коштом.

    У 1651 р. позолочено верхні малі куполи.

    У 1697 році велика пожежа знищила дерев’яні будівлі Софійського монастиря.

    У 1699 р. почалося спорудження нових кам’яних будинків навколо собору. Будівництво тривало по 1767 рік. У цей період споруджено дзвіницю, трапезну, хлібню (пекарню), будинок митрополита, західні ворота (Браму Заборовського), монастирський мур, південну в’їзну башту, Братський корпус, бурсу. В архітектурі цих будівель і в зовнішньому вигляді Софіївського собору після поновлень знаходимо характерні риси української барочної архітектури XVII—XVIII століть.

    У 1843—1853 рр. позолочено іконостаси. Надбудовано четвертий поверх дзвінниці.

    У 1786 монастир скасовано, а його землі секуляризовано.

    У 1851—1852 реконструйована дзвіниця.

    У 1917 р. — початок досліджень Софії комітетом охорони старовини та мистецтва.

    29 квітня 1918 року — миропомазання Павла Скоропадського на гетьмана всієї України єпископом Никодимом.

    У 1921 р. — всесоборна висвята протоєрея Василя Липківського на Митрополита Київського і всієї України.

    Всеукраїнська академія наук створює Софійську комісію, яка рятує собор від знищення радянською владою. Від 1928 до 1930 — секретар комісії Барвінок Володимир Іванович.

    В 1934 територія Софійського монастиря оголошена Державним історико-архітектурним заповідником.

    Комуністичний уряд забороняє служіння в соборі. Всі золоті та срібні цінності (царські ворота, ікони, срібні кадила, свічники, дорогі церковні ризи, книги) забрано, позолочені іконостаси розібрано, золото здерто, а решту- спалено.

    У вересні 1941 р. за свідченням колишнього завідувача Софійського заповідника Олексія Повстенка більшовики намагалися замінувати та підірвати Собор, але, на щастя, ця спроба виявилася невдалою.

    В 1941—1943 рр. за німецько-гітлерівської окупації Києва, зграбовано експонати Софіївського архітекткрно-історичного музею, частину дорогих ікон та фотоархівів. Все те німці вивезли до Німеччини.

    У 1950их, за часів СРСР, проводились реставраційні роботи, під час яких виявлені та відкриті фрески 11 сторіччя (фрагментарно, там, де вони збереглися) та відновлені фрески 18 сторіччя.

    У 1990 ансамбль Софійського монастиря занесено до Переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

    Зараз це — Національний заповідник «Софія Київська».

    Найстарішою спорудою Києва вчені називають саме собор Святої Софії.

..untersiggenthal.ch.. His-Tags werden jedoch während der gesamten Expedition Versammlungen http://www.untersiggenthal.ch/?kamagra-kaufen-lastschrift fanden, in denen links http://www.untersiggenthal.ch/?viagra-pille in Philadelphia und diejenigen, England genommen hatte. Von der letzteren Gruppe, his-Markierungen werden nun in der Lambert Herbarium Komponente der Lewis and Clark Herbarium cialis 20mg internetapotheke an der Hochschule und mit den Lambert Blättern, die in Kew sind. So scheint sehr wahrscheinlich, dass die meisten, wenn nicht alle Variablen geschrieben wurden, während die Sammlung in Philadelphia gearbeitet. Pursh Tags von Figuren.
© 2010 «Міжнародний благодійний
фонд імені Ярослава Мудрого »
Разработка сайта -
Activemedia
играть онлайн гта5 игра спанч боб губка квадратные штаны виагра купить онлайн онлайн игра копатель 2