950років тому, 20 лютого 1054 року, помер великий київський князь Ярослав Мудрий.
Після смерті князя Володимира (1015) на Русі почались князівські міжусобиці. Старший син Володимира Святополк у боротьбі за престол погубив своїх Бориса і Гліба. Вцілілий брат Ярослав, що перебував тоді в Новгороді, пішов на Святополка війною, здолав його і почав правити в Києві (1019). У Ярослава залишався брат Мстислав, котрий княжив у Тмутаракані. Між ними спалахнула війна, внаслідок якої відбувався поділ держави. Київ і землі на захід від Дніпра дістались Ярославу, Чернігів і землі на схід від Дніпра відійшли до Мстислава. І тільки після смерті Мстислава 1034 року Ярославу вдалося відновити цілісність Русі.
Ярослав здобув на Русі велику славу і любов. За розум начитаність його прозвали Мудрим. Він дуже любив читати і збирав бібліотеку. Для нього перекладали грецькі книжки і купували слов’янські. Ярослав багато сил і коштів вклав в облаштування Києва на кшталт Константинополя. При цьому були збудовані Золоті ворота. Софіївський собор з тринадцятьма банями, з’явились нові житлові квартали, церкви. Храм св. Софії у Києві був один з найбагатших і найкрасивіших споруд у Європі тих часів. Для будівництва й оздоблення храмів і монастирів Ярослав запрошував майстрів з Візантії і не шкодував за це грошей.
Місто стало не лише адміністративним, а й релігійним центром Русі. Зібрання книжок, влаштоване Ярославом при храмі св. Софії, слугувало на загальне благо і було доступне для всіх, хто любив книжкову мудрість. Поряд із Софіївським собором у чудовому палаці жив митрополит – глава руської церкви. На околиці міста розташувався Києво-Печерський монастир, закладений у 1051 році. Тут наприкінці ХІ – на початку ХІІ століть жив і творив літописець Нестор, котрий написав «Повість минулих літ».
Ярослав був просвітником Русі він відкривав школи, будував церкви, доручав духовенству навчати народ, наставляючи його у новій християнській вірі. Думаючи про зміцнення держави, він будував фортеці, охороняв кордони від зовнішніх ворогів. Йому вдалося розбити печенігів і назавжди відігнати їх від Києва. Київська держава при цьому процвітала. Торгівля єднала Київ майже з усіма країнами європейського Півдня і Заходу, а також країнами Сходу.
Багато правителів жадали породичатися з великим князем Русі. Його донька Анна вийшла заміж за Генріха І і стала королевою Франції. Єлизавета – Королевою Норвегії, Анастасія – королевою Угорщини, син Всеволод женився на Грецькій царівні, доньці Костянтина Мономаха; сестра Ярослава Марія вийшла заміж за Казимира польського, внука великого князя, Євпраскія вийшла заміж германського імператора Генріха ІV. Сам великий князь був жонатий на доньці шведського короля, діставши у посаг Карелію. Родинні зв’язки великокняжої сім’ї сприяли взаєморозумінню і зміцненню миру при розв’язанні міжнародних питань.
Ярослав був добрим і суворим, освіченим ревним у справах державних, прагнув припинити ворожнечу між князями і особливо між синами. Він був глибоко релігійним і водночас честолюбним. Помер Ярослав Мудрий 1054року у віці 76років і похований у Софіївському соборі.
Будучи ще новгородським князем, Ярослав написав «Руську правду», яка потім стала основним законом Київської держави.
